Йду собі по вулиці, думаючи ні про що, і водночас про все на світі. Коротенька сукня, розмальована яскравими квітами, підлітає вгору, вітер бавиться темним волоссям, зелено-карі очі дивляться в далину з під довгих чорних вій. А я йду собі і навколо не бачу нічого. Байдуже. Все байдуже.
— Яка лялька! - чую я в спину голос незнайомого чоловіка.
...
Читать дальше »
